Каштани квітнуть білими свічками
І цвіт акації нам душу веселить.
Бездонне небо височить над нами,
Та іноді ракета в нім летить
І падає на місто і на школу,
І на лікарню, на квітучий сад…
Хати руйнує аж до видноколу,
Й тепер горить вогнем усе підряд…
А тільки гуркіт й полум’я вщухає,
І тиша запанує хоч на мить.
В кущах зелених соловей співає,
Кує зозуля, зяблик десь дзвенить…
Й на попелищі зацвітають квіти,
Приносить вітер ніжний аромат.
І хочуть гратись на подвір’ї діти,
Але не можна… Знов летить снаряд…
В підвалі страшно-страшно, дуже темно,
А на подвір’ї сонце і блакить…
Приходять спомини на серце щемно
Й душа за щастям втраченим ятрить…