А за вікном каштан розкинув шати.
На нім листочки жовті всі були.
Ми так його хотіли змалювати,
Та колір підібрати не змогли.
Бо на очах каштан весь час мінявся,
Неначе щось сказати нам хотів.
А раз вночі змахнув крильми і знявся
Та за птахами в вирій полетів...
Та то був сон. Лиш буря шаленіла,
Всю ніч каштана шарпала, трясла.
Все листячко каштанове побила
І на м’якенький килим спать лягла.
А вранці він простяг до неба віти...
Ні листячка, ні плоду на гілках...
Стояли мовчки круг каштана діти,
Тримали жовте листячко в руках...