А квітів стільки, мов зірок у небі,
Вони розсипались по всій землі.
Й засвітяться, непевно, при потребі
Вночі, немов ліхтарики малі…
І вкажуть подорожньому стежину,
Щоб не блукав, додому зміг дійти…
І до порогу приведуть людину,
Щоб вдома власне щастя віднайти.
Квітучий край, а квіти справжнє диво,
Вони немов сама душа землі.
Без квітів жити в світі неможливо,
Вони потрібні нам, хоч і малі…
Завжди дають можливість порадіти,
Вкладають в душу ласку і тепло,
Красою можуть серце напоїти,
Щоб нам у світі затишно було.
І стільки їх, як зірочок у небі,
І кожна з них несе у світ своє.
Вони напоять щастям при потребі,
Бо в квіточках велика сила є.