Ах, квіти, квіти — усмішка землі.
Вони й самі всміхаються чарівно,
Привабливі великі і малі
У душах залишають слід постійно.
Бо в них краса та ніжність, і тепло,
Добро і ласка, щирість і натхнення.
Це від Землі усе до них прийшло,
А з глибини небес — благословення.
Вони дарують всім свою красу
І ніжні аромати, здивування,
Та п’ють холодну вранішню росу,
І викликають в нас зачудування.
Любов’ю нам наповнюють серця,
І чарами захоплюють земними.
Краса й любов у квітах від Творця,
І нам завжди чудово разом з ними.