Над нами трохи квітень познущався,
То сніг, то дощ, то бурю насилав.
На п’ятий день нарешті вгамувався,
І навіть виправлятися почав.
Вітри затихли, веселіше стало
І небо все очистилось від хмар.
Та вийшло сонце, ніжно засіяло,
Послало світло і весняний жар.
Де сніг ще був — розлився ручаями,
І зник відразу з лісу і гаїв.
А жайворон маленький над полями
Веселу пісню в небесах завів.
І зацвіли по всьому краю квіти,
І стільки в них чарівних кольорів!
Весна чудова! Є чому радіти…
Краса така — не вистачає слів!