По годинах вже ранок, а темно,
Довго ще поки сонце зійде.
Hіч вартує ту темінь недремно,
Й на хвилинку раніш не піде.
Але ось все немов затремтіло,
Перший промінь проник в небеса,
Сонце радо усім сповістило —
Тут народиться ранок й краса!
Знов засвітиться небо на сході,
Темінь зникне й піде в небуття.
І світання заграє в природі,
І нове скрізь почнеться життя.
Ну, а небо так швидко світліє,
Ніч втікає, на захід пливе.
І душа про хороше все мріє,
І надія у серці живе.
Розвидняється тихо й красиво,
І краса несказанна встає.
Кожен ранок в природі — це диво,
В нім і чари, і загадка є.