Коли б не та війна, жили б чудово!
І не везли б солдатів «на щиті»...
Стрічали б радо весняну обнову
Й раділи щастю у своїм житті...
Любили б світ й усе довкіл любили,
І до мети упевнено б ішли,
На крилах мрії в небеса б летіли
І дуже всі щасливими були.
Бо вся Земля, мов дивовижна казка,
І тут людині все для щастя є:
Вода, повітря і ґрунти, та ласка,
Й краса, яка натхнення нам дає.
Лиш мудрості і доброти немає
В людей, що почали оцю війну...
Від ненависті й люті світ страждає,
А жити мирно — їм у дивину...
Вони не звикли світ, людей любити —
Понад всіма гординя їх несе.
Не всі з них знають, як це — гарно жити,
Тому вони і знищують усе...
Їм заздрість їхня очі засліпила,
Тому вони вбивати нас прийшли...
Але усіх їх жде одне — могила,
Хоч зовсім мало в світі прожили...
Вік двадцять перший! А орда ордою...
Набіги роблять, як й колись давно...
Та кара не обійде стороною,
А дожене усіх їх все одно...