І знову дощик тихо накрапає,
Пора осіння, холоди прийшли.
Та ще й війна ніяк не затихає,
А дні колись хороші в нас були.
Ми мріяли, співали і любили,
Сміялися, бо весело було.
По місту ми до темноти бродили,
Усе несло нам щастя і тепло…
І, зазвичай, ми плани будували,
Та бігали частенько у кіно…
А як же часто ми пісень співали…
Та це було колись… І так давно…
Усе змінилось і того не має,
Що донедавна звичним нам було…
Хоч дощ осінній так же накрапає
Й кудись далеко відійшло тепло…
А інше все змінилось невпізнанно
І дійсність дуже стала в нас страшна…
Сигнал тривоги виє неустанно
І стільки літ іде у нас війна…
Й коли скінчиться? Та ніхто не знає,
А люди гинуть, діти гинуть в сні.
На нас ракети ворог посилає…
Коли вже буде мир і дні ясні?