Коли до тебе йдуть дорослі діти,
Яких малими вчила і любила,
Й несуть в знак вдячності найкращі квіти,
За те що ти читати їх навчила…
Коли тобі всміхаються привітно
Та обнімають щиро і з душею.
Світ розцвітає ясно, семицвітно
І ти летиш на крилах над землею.
І ти тоді найщасливіша в світі —
Твоя любов вертається до тебе!
І хочеться сміятися й радіти,
І пригорнути Землю цю і Небо!
Бо ти — учитель! Ти добру навчала,
Дитячі душі світлими робила.
У дивосвіт вела, казки читала,
І понад все в житті ти їх любила!
А час летить, повиростали діти
І розлетілись, мов з гнізда пташата…
І хочеться за всіх за них радіти.
Й сама від щастя робишся крилата.
І думаєш, яке це щастя жити
І бути вчителем, виховувати, вчити…
Дітей вести у світ і їх любити
І зіркою для них в житті світити.