Відлинув січень — лютий надворі!
Вже більший день і ще зима триває.
Та яскравіше сонечко вгорі
Й земля до сонця квіти простягає!

Найперші квіти трепетні й живі,
Такі тендітні, ніжні і біленькі...
Зима тримала в сніжнім рукаві,
Та засвітились промінці тепленькі,

Тож поспішили квіти в небеса,
Бо хмарки там, блакить і сонце сяє.
Й відновлюється на землі краса.
Усе пробуджується, воскресає!

Хоч лютий в нас! Морозить ще зима,
Та це вночі, а вдень вже сонце сяє.
Мабуть нічого кращого нема,
Коли зима на весну повертає!