Як вижити у нинішньому світі,
Коли навколо тупість і брехня…
А душі й очі злобою налиті
І всі до влади лізуть навмання,
Не маючи в душі ані краплини
Розсудку, мудрості і доброти…
Бо влада та потрібна для людини,
Щоб у кишеню золото гребти.
Й заради цього можуть все робити:
Брехати, красти і вести війну,
Життів мільйони під укіс пустити…
Я розумом людей цих не збагну…
Бо як так можна? Як так можна жити?
Людей вбивати, рушити міста,
Все руйнувати, все довкіл крушити…
Та це не мудрість, істина проста…
Свиня що хоче? Жерти і лежати!
І хрокати, валяючись в багні…
Так й люди хочуть вік свій проживати,
У багатьох — це мрії потайні.
От і живуть в багатстві, ситі й п’яні,
Що випало на думку, те й верзе…
Хоч без душі — веселі та рум’яні,
І їх удача по життю везе.
А як народи? Як же ті держави?
Як мир, любов і правда й доброта?
У хід ідуть слова заради слави,
А в тих словах лиш холод, пустота…