На світ поглянеш, він неначе казка,
Зима — на спадок, скоро вже й весна…
Зігріє сонячне тепло усіх і ласка,
І радість в серці оживе ясна.

Бо зацвітуть з-під снігу перші квіти,
Зійдуть сніги, віллються в ручаї.
А щире сонце буде землю гріти…
А от на сході й досі йдуть бої.

Там ворог не дає нам мирно жити,
А нищить землю і грабує все.
А із землі вже проглядають квіти,
Весна чарівний аромат несе.

Та гинуть люди, гинуть наші діти,
За рідну землю і за тихі сни.
І як тут будеш гарно й тихо жити,
Й радіти першим променям весни…

Хоч дуже миру хочеться і тиші,
Щоб на землі ми радісно жили.
А нам війна вогнем в обличчя дише,
Криваві плями маком зацвіли…

А от весна уже не за горами,
Пригріє сонце, добре припече…
Весна заграє світлом, кольорами,
А сніг водою в річку потече…

Весна прийде… Коли ж той мир настане?
Щоб ми спокійно дихати могли…
Коли стріляти ворог перестане,
Щоб ми, нарешті, в мирі зажили…