Колись дітей привчали до роботи
Колись дітей привчали до роботи
Ще з маленьку, щоб лінь пішла від них.
Щоб набиралися терпіння і охоти,
Щоб пісня линула й дзвенів веселий сміх.
Бо з піснею усе давалось краще,
Важка робота легшою була.
Сміялися із тих, хто був ледащо,
Бо, щоб дитина мудрою росла.
І діти змалку вчились вишивати,
Батькам допомагали, як могли.
До всього прагнули: плести і ткати.
І чемні всі та ввічливі були.
Бо в Україні здавна повелося,
Що діти — віддзеркалення батьків.
І щоб в сім’ї у злагоді жилося,
Виховували доньок і синів
У праці, в послуху і з добротою,
І щоб душа в них світлою була.
Щоб діти йшли дорогою прямою
І не було в них заздрощів і зла.
Тому в нас гарні виростали діти,
Співати вміли, мудрими були.
Уміли працювати і радіти,
У світі в мирі з усіма жили.
То ж і сьогодні треба пригадати
Народну педагогіку віків.
Виховувати діток і навчати,
Чудово, мудро і без зайвих слів.