Колись сміялись вікнами будинки,
Освітлювали стежечку в дворі,
А дітвора гасала без зупинку
До самої вечірньої зорі.
А з вікон світла музика лунала,
На лавочках сиділи бабусі.
І кожного тут радість зустрічала,
Тоді були щасливі й добрі всі.
А зараз тут уже двора немає,
Нема в будинку жодного вікна.
В руїнах тихо вітер завиває
І доля тут у кожного сумна.
Хтось виїхав кудись, а хто воює,
Хтось залишивсь без хати, без житла,
А хтось у потойбіччі вже мандрує,
А там нема ні світла, ні тепла…
Така сьогодні днина невесела,
Іде війна, а смерть веде жнива.
І не співають вже міста і села,
В усіх піснях лиш про війну слова…