Колись, усе ж, закінчиться війна…
Народ спокійно й гарно буде жити
Та щастям всі наповняться сповна,
І буде мирне сонечко світити.
А зараз ще ідуть важкі бої
І на своїй землі в нас гинуть діти.
Вже їм не заспівають солов’ї,
Хтось принесе на їх могили квіти…
А скільки ж їх загибло у бою…
Над ними вітер стяги розвіває.
На смерть за Україну йшли свою,
Та долі власної ніхто не знає…
Вони ще не натішились в житті,
Були натхненні, віддані, сміливі…
І от уже везуть їх на щиті,
Вони такі ще молоді й красиві…
Та всі вони у засвіти пішли,
Хоч так хотіли жити і любити…
Вони простими хлопцями були,
Усіх людей хотіли захистити.
Вони співали чарівні пісні,
Та голос стих, їм вже не заспівати
Без них світанки світяться ясні,
Їх вже ніколи не обніме мати.