Колись постійне радіо було,
Його ніколи ми не вимикали.
Воно новини в хату нам несло,
По ньому нам нові пісні співали.
І співаків тоді ми знали всі,
По голосу їх зразу впізнавали.
Їх голоси звучали у красі…
Та й опери нам часто транслювали.
Ми знали їх. І повторить могли,
Фрагменти з них ми і самі співали…
Тоді і вірші в моді теж були,
Вистави перед сном усі чекали…
Такого радіо, на жаль, давно нема,
По нім вели просвітницьку роботу.
Відкинуте в минуле, а дарма…
Воно потрібне й зараз всім достоту…
Щоб рідна мова в хаті ожила,
І наша пісня щира, материнська,
У домі, щоб побільшало тепла
Й воскресла в нас культура українська.
Відкинули в минуле, бо старе,
Тепер айфон в дворічної дитини.
А з нього кожен Бог зна що бере…
Й не завжди те, що треба для людини…