Колишні світлини… І радість з них сяє
І добрістю світять вони.
Бо тут ще нікого ніхто не вбиває,
В країні немає війни…
Тут дні ще спокійні і місячні ночі,
В світанні дзвенять солов’ї.
До танцю і пісні всі люди охочі,
І мріють у тиші гаї.
Всміхаються в ліжечку радісно діти,
Літають щасливо у сні.
Тут вміли високо і плідно творити
І думи були всі ясні.
Дивлюсь на колишні красиві світлини,
Від них йде і щастя, й тепло…
Тож треба лиш мир повернути людині,
Щоб щастя до неї прийшло.
Та хто те поверне, що втрачене нами,
І тих, хто пішов назавжди?
І хто поведе нас отими стежками,
Де горя нема і біди?
Не можна у світі нікого вернути,
Нічому нема вороття…
Цього ми не маємо права забути —
Війна зруйнувала життя.