Відкрию новини, й думки невеселі
Все лізуть у душу, неначе мара.
Живу між людьми, а неначе в пустелі.
Міняти усе докорінно пора
В суспільстві, в країні, у нашій державі…
Бо хто в нас при владі? Що буде з людьми?
Недолюдки ті, що при грошах і славі,
А решта — баласт і непотріб… Це ми?
Зникають сьогодні поля наші й села,
Розкрадено все, що украсти могли.
Плачевна картина у нас, невесела,
Найкращі синочки у землю лягли,
Бо праведно землю свою захищали,
Від тих ворогів, що з Росії прийшли.
Мужі, що при владі і Крим проморгали,
Луганськ із Донецьком — за так віддали.
Й кому з них болить голова за країну?
Нікому, повірте! Жирують вони.
Уже з України зробили руїну…
Обличчя в них людське, душа ж — Сатани.
І нищать народ український помірно,
Вирубують ліс і руйнують поля.
Усе в них, як треба, усе планомірно…
І як їх сьогодні ще носить Земля?