За календариком давно весна,
А надворі зима лютує.
Літає сніжна хмара навісна
І вітер з різних боків дує.
Як не повернешся, а він в лице,
За комір снігу насипає.
Хоч люди і не мріяли про це,
А заметіль собі гуляє!
Їй надолужити прийшла пора,
Того, що взимку не добрала.
Хоч снігу вже насипана гора,
Вона ж іще подосипала,
Ну, так, щоб мало зовсім не було,
То носиться, мете, лютує.
Бо скоро вийде сонечко й тепло,
Й у тім зима кончину чує.
Тому і біситься, спішить, мете,
Несеться, снігом замітає…
Як не крути, не злися, а проте,
Весна все ближче підступає.