То хмари наповзали, то зникали
І відкривали нам небес блакить.
То вітерець на землю посилали,
То дарували нам чарівну мить.
То враз хмарки дощами поливали,
А то блискало, грізно грім гримів.
А ми усі того дощу чекали
Й відчути кожен на собі хотів.
Травневі дні! Які ж вони чудові,
У них завжди багато перемін.
То шлють вони нам чари світанкові,
То світяться від росяних перлин.
Краса Землі — це віковічне диво!
Вона чарує душу кожну мить.
То раптом заквітчається красиво,
А то розгорне чарівну блакить.