У нас, в Україні, природа чарівна!
У різних куточках землі:
Карпати казкові, Полісся предивне,
Садочки великі й малі.
Степи і заплави, ліси і гайочки,
І ріки повільні й швидкі.
Джерела живильні й маленькі струмочки,
І сосни до неба стрункі.
Озера глибокі, у вербах ставочки,
І трави шовкові в лугу.
У травах ромашки і маки, й дзвіночки,
Що селять у душах жагу
Любити цей край, свою рідну країну,
Де стільки краси і тепла.
Свою дорогу і святу Україну,
Де в небі веселка лягла,
А пісня чарівна під хмари злітає,
І мова немов джерельце!
Тож кращого краю у світі немає —
У серці залиште все це!
І не відпускайте, хай в серденьку буде,
Свята наша й рідна краса.
А пісня і слово хай б’ються у груди
І творять в душі чудеса.
Щоб ми не змогли свого краю забути
І мови, і пісні, й краси.
Щоб вміли в віках зберегти і почути
Своїх праотців голоси.
Що хліб тут ростили, свій край боронили,
Їм воля була над усе!
Бо йдуть від батьків й від землі наші сили,
Хоч час нас все далі несе.