Як ваше серце дивуватись вміє,
Воно ще зовсім-зовсім молоде.
Як від краси у вас душа німіє,
То і в усім душа красу знайде.
І навіть в пожовтілому листочку,
Що впав додолу й мокне під дощем.
В осінньому обшарпанім садочку,
Що викликає сум і навіть щем.
Краса в усьому часто проглядає,
Вона жива, приваблива завжди.
Її лиш в злі і в заздрості немає,
І в тому, що приводить до біди.
Тому красу очима роздивіться,
На землю гляньте, в небо голубе....
І до краси душею прихиліться,
Щоб порадіти і знайти себе.