Краса мене надихає, тому я — щаслива
Голубі й рожеві, ніжні на медунці квіти
Зацвітають як почне лиш сонечко світити!
І кружляють тут комахи, метелики, бджоли
На медунку злітаються аж з-за виднокола.
Бо пахучі в неї квіти й дуже солоденькі,
І тендітні, ніжні-ніжні ще й які гарненькі!
Посадила я медунку в себе на городі,
І лиш двері прочинила — уже на природі!
Ростуть в мене різні квіти, сон-трава чарівна,
Підсніжники і примули, й кожна з них — царівна!
І такі вони всі милі, гарні і тендітні,
Кольорові, розмаїті, щирі і привітні...
Я захоплююся світом, все мені цікаво
Хтось сміється наді мною, питає, як справи?
Інші кажуть, що не вмію я у світі жити,
Що не маю я машини, а люблю ходити...
Що не вміла я ніколи гроші заробляти,
Ну, не вміла і не вмію, що на це сказати?
Та любов я в серці маю, бачу море дива,
Краса мене надихає, тому я — щаслива!
Я не знаю, що там буде, як будемо жити..
Світ люблю я, пишу вірші... А ще сію квіти...