Краса природи душу зігріває,
Захоплює й несе у небеса.
Так трепетно і ніжно обіймає
І творить казку, справжні чудеса.
Душа тепер окрилена, літає!
Тож подиву — ні краю, ні кінця!
Вона летить натхненно і співає,
Краса нам гріє ласкою серця.
Бо як душі від щастя не літати,
Як серцю не тремтіти від краси…
Красою треба серце напувати,
По травах бігти по рясній росі
І милуватись квітами ясними,
Бо стільки ж їх повсюди зацвіло!
Синіє небо угорі над ними
І розливає сонечко тепло.
Краса земна — найбільше в світі диво!
У лісі, в полі казка скрізь жива,
Що до душі так тулиться пестливо,
Краса і казка… Зайві всі слова…