А в чому ж та краса людини?
В усьому: в зовнішності теж.
А світ який усередині —
Там глибина не має меж.

А хто людині в душу гляне,
Та й чи роздивиться колись.
Чи добре там, а чи погане,
Піди, попробуй, роздивись.

Бо ж на лиці краса і врода,
Слова, як мед, душа, як рай.
Насправді ж там яка природа,
Візьми, будь ласка, розгадай.

Лиш ситуації критичні
Нам дещо можуть прояснить.
І почуття несимпатичні
Ми враз побачимо на мить.

Хоч і на мить, та досить того,
Щоб думка склалася твоя.
Нема страшнішого нічого,
Як у душі живе змія.