Краса чарівна, світла і бентежна,
Тривожить душу, в небеса несе.
Вона казкова, дивна і безмежна,
У ній усе красиве й ніжне все
На що не глянь: і квіточка, й билинка,
Маленький кущик, кожне деревце.
Листок кленовий і мала стеблинка,
І радує, й дивує все оце!
Які ж духмяні квіти на бузкові,
А кольори і не злічити всі!
І в нашім краю — ранки серпанкові,
Трава аж сяє в чарівній росі!
Краса природи збуджує серденько,
Бо все живе співає і цвіте!
Метелики над квітами низенько,
І все таке прекрасне і просте…
А кольорів, відтінків — не злічити!
В довкіллі зараз стільки чарів є,
Що хочеться безмежно світ любити,
Бо все це рідне, дороге й твоє!