Краса ще є, та все ж уже не та,
Як от недавно. Осінь так рясніла,
Була чарівна, жовта й золота,
Барвиста, тепла й дуже-дуже мила.
Та час іде і осінь одцвіла,
Листочки скинула, гіллячки почорніли.
Короткий день і мало вже тепла.
Й дуби старезні дуже поруділи.
Але як день погожий настає,
Ставок сміється, блискітками сяє.
А на ставку качки ще дикі є
І ряска плаває… Життя буяє.
І я іду дивитись на красу,
Останній штрих вловити на картині.
В своєму серці я любов несу,
До свого краю, що чарівний нині…