Краса нам часто серденько проймає,
Все: небо, квіти, трави-спориші…
Вона захоплює, дивує і вражає,
Закохує, до глибини душі.
Красу ми всі вбираємо очима,
Природа зачарована в красі.
Вона чудова, дивовижна, зрима…
Ми нею насолоджуємось всі.
А розум чуємо у мові, в слові.
Яка голівка, то такі й слова.
На слух прийняти розум ми готові,
Бо мова показник, вона жива.
А доброту сердечко відчуває,
Від неї хвилі йдуть до нас ясні.
Від добрості в нас серденько співає
І розкривається, як квітка навесні.
Все треба вміти: бачити і чути,
І відчувати добрість і тепло.
Та серденьком красу душі відчути,
Щоб нам прекрасно у житті було.