Яка в нас мова — чарівна й привітна,
Неначе пісня ллється у серця.
Красива й ніжна, мила й семицвітна…
І слухав би ту мову без кінця.
В ній шум лісів і жайворонка співи,
Краса лугів і в колосках поля.
І сміх дитячий радісний, щасливий,
Й моя найкраща, дорога земля.
Які ж красиві в ній слова пестливі,
У них любов і чари доброти.
Тож виростають діточки щасливі,
Як у словах є стільки теплоти.
Красива наша мова і пісенна,
Багата й світла, мов сама Земля.
Для всіх нас звична, щира і приємна,
В ній наша воля, і степи, й поля,
У ній душа й історія народу,
І світла пам’ять про усі часи…
Любов й пісні від роду і до роду,
І наших предків щирі голоси.
Прекрасна наша мова, пречудова!
В ній надзвичайні, чарівні слова.
Складалось у віках до слова слово
І вийшла мова ніжна і жива.
У ній чутлива пісня журавлина,
І цвіт калини, й трелі солов’я.
В ній наш народ і рідна Україна,
Квітучий сад і вся земля моя.
Красива мова наша українська,
Чарівна й світла, чиста і м’яка.
Це мова предків, мова материнська…
І ніжна, наче мамина рука.