От і все… Красне літо минуло
І за ним відлетіло тепло.
Вітерцем прохолодним дихнуло
І вологістю потягло.
То ж не літньою стала погода,
Покоротшали зразу дні.
Враз сумнішою стала природа
Не звучать чарівні пісні,
Що недавно в лісах дзвеніли,
І летіли в ясні небеса.
У садах всі плоди доспіли,
Відбулися усі чудеса…
І повсюди настала тиша.
І на небі, і на землі…
Осінь казку чарівну пише.
Хоч земля ще в її теплі.
Та не хоче ранок вставати,
Все дрімає у дивнім сні.
Пізно сонце заходить до хати,
Не такі вже і дні ясні.
Все частіше тумани сиві
Накривають річки й луги,
Хоч картини природи красиві —
Нотки суму в них і нудьги.
Бо пташки вже усі відлетіли,
Помахавши крилом згори…
Залишили гніздо почорніле,
І тепер в ньому сплять вітри…