Який чарівний вечір… Тихо-тихо…
В замрії світлій ніжиться усе…
І десь за обрій відступило лихо,
А вечір теплий нам красу несе…
І вечоріє, дощик накрапає,
Земелька спрагла так водичку жде.
Красою вечір серце напуває.
Немає кращого нічого і ніде,
Як ця вечірня затишна година,
Що загортає у своє тепло…
І розчиняється у спокої людина,
У добрості серденько ожило.
І хочеться до зір нічних летіти,
Щоб спокій, щастя для душі знайти,
Свій вік короткий в радості прожити,
З любов’ю в серці по життю іти.
Чарівний вечір розгортає крила
І загадку для кожного несе…
А нічка серцю зірочки відкрила
І віддає нам чари, ніжність — все!
Щоб ми жили, любили і кохали,
У щасті й мирі вік свій прожили…
Щоб від життя ми завжди радість мали
І мудрими у цім житті були.