Роса так щедро розлилася всюди,
Краплиста й срібна, і густа-густа.
Це нашвидку написані етюди,
Бо ж вся картина дуже непроста.
Вона в природі із лісів та поля,
Із гір далеких, з тихої ріки…
Неперевершена краса в ній, воля,
Вдень ясне сонце, а вночі зірки
У небі вічному, що кличе нас до себе.
Й веселкою нерідко виграє.
Красу земну лиш полюбити треба,
Бо музика в ній і натхнення є.
А ця трава з росою — лиш краплинка,
Серед величної і дивної краси.
А в небі синьому білесенька хмаринка,
Що теж відбилась в крапельці роси…
Картина вся чарівна і бентежна,
У ній все те, що в серці назавжди.
Вона чудова, радісна й безмежна…
І ти до неї на розраду йди.