Країн багато на землі
Країн багато на землі
Та міст і сіл багато.
Є з них великі і малі,
Та тільки вдома — свято.
Бо мир та спокій в тому є,
Як чуєш рідне слово.
Усе тут рідне, все своє…
І на душі чудово.
Над річкою гнучка верба
Листочками тріпоче.
Калини гілка молода
Тут про любов воркоче.
І кожна стежечка в гаю
Веде тебе до раю.
І я з лісів натхнення п’ю
Й свої пісні співаю.
Тут ночі тихі і ясні,
Найбільші в світі зорі.
І рідні серденьку пісні,
І далі неозорі.
А ранки росяні, дзвінкі,
Квітучі і духмяні.
Тополі край доріг стрункі
І вечори багряні.
Земля тут сили надає,
І щиро обнімає.
А сонечко проміння ллє
І вітер пригортає
І шепче ніжності слова,
І теплі, й загадкові.
Лиш в ріднім краю так бува:
Тумани вечорові,
І тиша, й пісня солов’я,
Краплисті роси срібні.
Закохана у край свій я.
Тут всі стежинки рідні.