Визирнули крокуси із землі чарівні:
Білі, жовті, сині й голубенькі дивні.
Ще земля холодна, не росте нічого,
Бо тепла так мало, тепла чарівного.
А для квітів простір, тепла вистачає,
Їх весняний вітер ніжно зігріває.
Гойдає легенько, пісеньку шепоче,
Від дощів холодних захистити хоче.
Крокуси радіють і цвітуть завзято
То ж навколо квітів і життя, як свято.
Десь бджола взялася і жучок з’явився
Та нектаром свіжим з квітки причастився.
Крокуси з’явились, то ж весна у силі.
Ці найперші квіти дуже серцю милі.