Куди нам бігти з рідної землі?
Куди, скажіть, та і чого втікати?
Віками на своїй землі жили,
Й її повинні зараз захищати
Від ворогів, які сюди зайшли,
І хочуть поневолити чи вбити.
Вони віками підлими були.
І за чужий рахунок вміли жити.
А ми їм довіряли, як завжди,
Бо душі в нас хороші, добрі й чисті.
Тож не чекали ми від них біди,
А слали всім вітання променисті
Й хотіли жити в мирі з усіма,
Бо що, скажіть, нам треба ще ділити?
Та добрість наша, мудрість — все дарма!
Вони нас прагнуть знищити, убити…
Росія, будь ти проклята в віках,
Ти не несла добра ніколи і нікому.
Наводила повсюди смертний жах,
А зараз хочеш що? Це невідомо…
Володар світу — гномик без ума?
Веде вас в пекло, ну, а ви і раді!
Сьогодні всі ви гірші, як чума.
Вам і чума не стане на заваді,
Бо розум свій давно ви пропили,
Та й в мові вашій добрих слів немає.
А як же підло й брудно ви жили…
І як вас ще Земля усіх тримає?