Пташки стомились. Їм би відпочити,
А тут сніги, білесенькі сніги.
Птахам пора уже гніздо мостити,
А тут замерзли в річки береги.
Нема тепла і їжі теж немає.
Хоч вже під снігом квіти зацвіли.
Лелека ж тут від холоду страждає,
Лихі стихії знову підвели.
А так хотілося додому прилетіти,
До цих полів, до рідного свого.
Щоб сонячну весну в квітках зустріти,
І тішитись з краси всього-всього:
Боліт і рік, озер в ясній блакиті,
Полів зелених, синяви небес.
Бо це такі чарівні й дивні миті,
І стільки в цьому світі є чудес…
А тут мороз пробігся по болоту,
Засипав сніг усе — ліси й поля.
А скільки ж днів важкого перельоту…
І як птахів зустріла ця земля…
Проходить ніч. Від сонечка світліє,
Стає тепліше. Ніч пережили…
І у пташок з’являється надія…
Аби ж морози швидше відійшли…