Летить сніжок й довкілля застеляє.
Вже темного немає й острівця.
Тож ковдрою біленькою вкриває
І радує усі людські серця,
Бо стало гарно й чисто, біло-біло,
Краса повсюди світла, дивина.
А сніг легкий летить собі несміло,
І огортає все довкіл сповна.
А я іду і серденько радіє,
Ялинки всі красиві у снігу…
Зима усе зачарувати вміє:
Ось хвилька зупинилась на бігу…
Мороз скував і вже не ворухнеться,
А так застигла, як ото пливла…
А ось гіллячка вся від снігу гнеться,
А перед тим ще рівною була…
І вся трава, що вчора зеленіла,
Під ковдрою біленькою лежить.
Ця ковдра снігова її зігріла,
Тож солоденько і тихенько спить.
А сніг легкий летить і не вгаває.
І це чарівна і казкова мить.
Зима довкола білий пух скидає,
Щоб від морозів землю захистить.