Летять лелеки з вирію додому
До рідного гніздечка край села.
На стежечку ріднесеньку, знайому,
Що у життя і в небо повела.
А край змінивсь і вже немає хати
Й старої груші і гнізда нема…
А от і яблуня велика і крислата
На стежечку, мов скошена лягла.
Нема й села й криниці теж немає,
Там журавель оберігав її…
На місці тім лише діра зіяє…
Тут не співають більше солов’ї,
Нема садочків і людей немає,
І від бузку лишились гілочки.
Вночі лиш вітер голосно ридає…
І пролітають повз село качки.
Й лелеки теж летять, де є ще села,
Бо місця для гнізда їм тут нема.
І пісня їхня зовсім невесела…
Бо скрізь розруха, сльози і пітьма…