А літечко до осені простує,
Випроводжає птахів у політ.
І серце пташечки тривогу чує,
Летіти треба у далекий світ…
А рідний край так важко покидати,
Здолати треба дуже довгий шлях…
І знову навесні сюди вертати,
Тому тривогу відчуває птах…
А тут близьке усе і серцю миле:
Ліс, пісня й луг, озерця і струмок…
Та пташечки уже стають на крила,
Хоч так багато роздумів, думок…
Та літечко до осені простує,
Летіти треба у далекий край…
Хоч серце пташечки уже нудьгує,
Та йде на зліт і каже: «Прощавай!»