Лечу у білий світ
Вже пізня осінь небеса фарбує
У сірий колір і весь час дощить.
Душа моя за сонечком сумує,
Мені без сонця дуже важко жить.
Та часом сонце вигляне з-за хмари
І усміхнеться радістю блакить.
І заблищать краплинки, ніби чари,
Повсюди казка радістю струмить.
І враз захочеться у небеса летіти,
Бо квіти ще в душі твоїй цвітуть.
І хочеться співати і радіти…
Ну, а дощі… Нехай собі ідуть!
Ще квітнуть хризантеми кольорово,
І щастя додає той диво цвіт.
На все забила і живу щасливо,
І пташкою лечу і білий світ!