Краса осіння — надзвичайне диво,
Бо скільки ж кольорів в природі є!
Так трепетно і ніжно, так красиво…
Листочок кожен шепче щось своє,
Бо ж відслужив і з дерева злітає,
Але не падає, кружляє з вітерцем…
А колір просто дивовижний має
І опускається легесенько, тихцем…
А то підхопиться за вітром в піднебесся,
То по водичці з хвильками пливе…
То на стежині купкою збереться
І шелестить, шепоче, мов живе…
Ще сонце щедро-щедро пригріває
І теплі кольори нам роздає…
Листок осінній з вітерцем кружляє
І в цьому, мабуть, справжнє диво є.