Листопад нахнюпився, сіріє,
То дощем, то снігом замете.
Небо вдень хоч трішечки світліє.
Позлітало листя золоте
Й де-не-де з-під снігу проглядає,
Та й воно вже скоро пропаде.
Вітерець холодний повіває,
І краси уже нема ніде.
Правда, хризантеми не розквітли,
Сніг з морозом — просто не дали.
А бутони тягнуться до світла,
Може б ще розквітнути могли.
От якби морози відступили,
Й сонечко розсіяло тепло.
Квіти б буйним цвітом заіскрили
І повсюди б радісно було.
Але сірі хмари небо вкрили,
То дощем, то снігом замете.
І під снігом квіти посумніли,
Стало чорним листя золоте.