Лиш сонце вийшло із-за хмар,
Усе навколо звеселіло.
Чарівний є у нього дар,
Воно справляється уміло
І з сирістю, і з сумом теж,
І морок чорний розганяє.
Люблю я сонечко без меж.
Воно чарівну силу має.
Бо й сили духу надає,
І настрій зразу піднімає.
У ньому щастя й радість є,
Воно в усі кутки сягає.
Та в листопаді, взагалі,
Воно не часто виглядає.
Частіше дні в якійсь імлі,
І дощ частенько накрапає.
Скрізь мокро й сіро — листопад,
Чого від нього ще чекати…
У небі хмари на парад
Зійшлися, щоб про дощ сказати.
І раптом сонце із-за хмар —
Все засвітилось, заблищало
І розлило чарівний жар…
То ж зразу жити легше стало.