Люблю дороги
Люблю дороги і вузькі, й широкі
І стежечки люблю, що линуть вдаль…
І залюбки роблю по них я кроки,
Бо в них і радість, і своя печаль.
І кожна з них кудись удаль струмує,
Веде за горизонт в ясну блакить.
І завжди щось своє, нове дарує,
В далеку даль прямує і біжить.
Зробив лиш крок — і вже твоя дорога,
Та інша доля, зовсім інший шлях.
На серці радість і в душі тривога,
І вже її оспівуєш в піснях…
Люблю дороги, що ведуть до цілі,
Хоч не малюють там дороговказ…
Але на них думки і мрії смілі,
Це окриляє, піднімає нас!