Люблю життя і кожну ту хвилину,
Що можна глянути у синь небес.
Зустріти добру й дорогу людину,
Й побачити красу і мить чудес.
Люблю життя, бо ж так цікаво жити!
А світ, мов казка, справжній божий дар!
Тут стільки радості і щастя можна стріти,
І кожен сам свого життя владар.
Люблю життя! Бо це насправді — диво!
Такий навколо надзвичайний світ!
А навесні усе цвіте красиво,
І не важливо скільки кому літ,
А жити в світі — щастя веселкове,
Бо радує і тішить все тебе:
Цвітіння саду пишне, пречудове,
Метелики і небо голубе…
І пташечка, що в’є гніздо у гіллі,
І сонечко, що зігріває всіх.
І вітерець, що віє на привіллі,
І посмішка щаслива, пісня, сміх…
Люблю життя! Та й як же не любити!
Воно ж дарунок долі нам усім…
Тож треба нам закохано в нім жити.
Захоплюймось, радіймо та живім!