Люблю такі зимові вечори,
Як за вікном метелиця гуляє,
Наносить кучугури у дворі,
А в хаті чисто і вогонь палає
Яскраво в пічці… Тепло й тишина…
Лише дрівця потріскують легенько.
Підходиш трохи ближче до вікна,
А там сніжок клубочиться біленько.
Там холод та мороз, і сніг мете,
А в хаті затишок, тепло і тиша…
І згадую дитинство золоте,
Коли зима чарівну казку пише,
А я маленька в тата на руках,
Все слухаю билину або казку.
Не страшно з татом, утікає страх,
Лиш відчуваю я тепло і ласку…
Метелиця то соло заведе,
То, часом, дуже люто завиває.
За довгу ніч таку гору зведе,
Дивуєшся: «Як сили вистачає?»
Люблю такі зимові вечори,
Як за вікном метелиця гуляє.
На ранок в кучугурах всі двори,
Народ до хвіртки стежку прокладає…