Люблю я сонце! Як же не любити,
Коли від нього світло і тепло,
Луги чарівні, і дерева, й квіти,
Ліси казкові та й усе зело…
Люблю я сонце, бо тоді красиво,
Все кольорами щиро виграє.
Бо Сонце — зірка, й це велике диво
І загадка одвічна в ньому є.
А ще люблю, як сонце в душах сяє,
Тож від людей струмує доброта.
В серцях любов і ласка зацвітає,
Та щирість, мудрість й людяність проста.
Люблю як сонце в небо випливає!
Відходить темінь, ранок настає…
А сонечко любов нам посилає,
В нім стільки щастя і любові є,
Що на Землі всім людям вистачає,
Й всьому-всьому, що тут на ній живе.
Люблю як сонце вранці розцвітає
І тихо-тихо в небесах пливе.
Люблю, як сонце в світлих душах сяє,
Тоді всім людям добре на Землі.
Це світло всіх навколо зігріває
Й усі живуть у радості й теплі.