Люблю самотність. Добре в ній мені.
Найперше, що ніхто не заважає,
І не нав’язує свої думки сумні,
І ще про тебе мало що хто знає.
Мені так добре, коли я одна,
Бо що захочу, можу те робити.
До мене думка йде тоді ясна,
Я можу то читати, то творити
І мріяти, нести думки свої
В квітуче поле чи у синє небо,
Вслухатись, як співають солов’ї,
А більшого, повірте, і не треба.
Люблю, коли є спокій, тишина,
А галасу й гармидеру немає.
Така в житті, мабуть, я не одна…
Тоді душа летить увись, співає.
Люблю самотність. В ній блаженство є,
Та й по смартфону можна говорити
Подзвонить хтось, розкаже про своє…
Сьогодні так звикаємо ми жити.