Людей завжди природа надихає,
На все найкраще: творчість і тепло,
Красу дарує, та й усе, що має,
Щоб затишно й приємно нам було.
І бути добрими усіх вона навчає,
І щедрими, й любов у світ нести.
Вона красу безмежну посилає,
Щоб ми могли учитись і рости...
Учитись мудрості й рости душею,
І з добрим серцем до людей іти.
І дорожили понад все Землею,
Бо може десь ще й інші є світи,
Але Земля — це наша рідна мати,
Вона всьому і всім дала життя.
Тому її не можна руйнувати,
Щоб потім ми не мали каяття...
Та й щоб усі ми тут лишились жити
І залишались добрими людьми.
Могли нести всім радість і любити
І що жили під мирним небом ми.