Всі люди різні… В тому і причина,
Що власні думи випромінює людина,
Відстоює їх, якось захищає…
На те вона звичайне право має.
Людей не можна за думки судити.
Всяк, як уміє, так і буде жити.
Аби не ніс біди і ворожнечі,
Та інші люті й непоправні речі
В своїх думках, а доброти перлину,
Бо добрість до висот несе людину,
А людяність, і мудрість прикрашає,
Й дотепність також світлу силу має,
Повага й толерантність світ будує,
А думка зла все знищує, руйнує.
Тому що всі ми інші — думи різні,
Бувають добрі, лагідні і грізні.
Але думкам потрібно лад давати
І перше мислити, як у слова вкладати.
Й нести у світ, підносити до неба,
Тож іноді і сперечатись треба.
І мудрі думи в гарне русло вкласти,
Не дати їм загинути й пропасти.
Зміцнивши їх, у Всесвіт посилати,
Щоб доброта могла у них зростати.
Й всі на Землі у мирі стали жити,
Думки повинні сонечком світити.
Тому у серце доброту вкладайте
І думи світлі й чисті посилайте.